Пішов у вічність Юрій  Олексійович ШИЛОВ  – видатний український історик,  археолог, культуролог і письменник, Почесний член громадської організації «Міжнародна асоціація сучасної освіти, науки та культури», член Науково-дослідної лабораторії з вивчення і розроблення гуманітарних ідей академіка В. І. Вернадського

На 76 році життя 22 липня 2025 року пішов у кращі світи Юрій Олексійович Шилов – видатний український історик, археолог, культуролог, філософ і літератор зі світовим ім’ям;  кандидат історичних наук, професор МАУП (м. Київ); ідеолог одного із сучасних варіантів слов’янофільства; автор ноосферної теорії історії; член Академій наук та Спілок письменників України і багатьох країн світу.

Народився 4 жовтня 1949 року в селі Обіточне, Приморський район, Запорізька область, УРСР. У 1972 році закінчив МДУ імені М. В. Ломоносова, історичний факультет, кафедру археології. У 1977 р. закінчив аспірантуру при Інституті археології АН УРСР, дисертацію кандидата історичних наук захистив у 1982 році.

У 1971-1998 рр. працював в Інституті археології Національної Академії наук України. Пройшов шлях від лаборанта до старшого наукового співробітника. Працював у відділах Первісної археології та Новобудовчих експедицій.

У 1975-1988 рр. паралельно з науковою роботою в Інституті археології НАН України працював вантажником на цегельному заводі комбінату «Прогрес» в м. Ірпінь.

У 1986 і 1989 рр. видав, у співавторстві, навчальний посібник для студентів-археологів Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1994 р. у Києві видано книгу «Космічні таємниці курганів», оповідання і нариси в збірці «Брама Безсмертя». Ці дві праці стали підставою для вступу автора до Національної Спілки письменників України (1994).

Робота над докторською дисертацією, затвердженою Ю. О. Шилову в Інституті археології АН УРСР у 1987 р. під робочою назвою «Духовна культура населення Південно-Східної Європи епохи міді та бронзи», втілилася у монографію «Прабатьківщина аріїв» – неповна редакція якої вийшла у м. Києві в 1995 р. Книга викликала значний резонанс. Підбірка друкованих відгуків та рецензій учених опублікована у другому виданні монографії, зокрема, найобґрунтованішими з позитивних були відгуки академіків і  директорів інститутів РАН – етимолога і арієзнавця О. М. Трубачова та археолога й історика Б. О. Рибакова.

 Невдала спроба захисту докторської дисертації у 1995 р. відвернула Ю. О. Шилова від офіціозу. Проте за вказану монографію йому були присвоєні звання академіка Міжнародної Української Академії оригінальних ідей. Членство у академіях «англ. New York Academy of Sciences, International Personnel Academy, International Academy of Cossacks» та звання Почесного доктора наук у другій із них надано Ю. О. Шилову  за монографії «Джерела витоків української етнокультури» (Київ, 2002).

Отримавши творчу відпуску в Інституті археології НАН України, академік Ю. О. Шилов підготував до видання резонансні монографії київського археолога В. М. Даниленка «Космогонія первісного суспільства» й свою «Праісторія Русі» (1999). Оригінал-макети книг були представлені ним на VII Всеслов’янському з’їзді (Прага, 1998). Там само «народного академіка» Ю. О. Шилова було затверджено головою Історичної секції Всеслов’янського Собору – Міжнародного об’єднання громадських позапартійних організацій слов’янських країн.

У 1998 році Ю. О. Шилова було звільнено з Інституту археології НАН України «за прогули». У 1999-2002 рр. він – завідувач відділом давньої історії київського громадського Міжнародного Інституту соціоніки. Із 2001 року на викладацькій роботі: професор, а у 2006-2015 рр. завідувач кафедри українознавства Українського Військово-Козацького інституту (з 2008 р. – Інститут соціальних наук і самоврядування) у складі Міжрегіональної Академії управління персоналом (м. Київ).

Виконуючи доручення керівництва Всеукраїнської громадської організації Товариство Нестора Махна «Гуляй-Поле», очолив створення (на Запоріжжі та в трьох штатах Індії, 2000-2001) науково-публіцистичного фільму «Шляхами Велесової книги». А на каналі «Культура» українського TV за сценаріями та участю Ю. О. Шилова у 2005-2013 рр. були створені 1-7-серійні фільми «Спогади про минуле», «Юрій Шилов: Прабатьківщина аріїв», «Спасительство» та ін. У 2008 р. разом із провідними археологами Румунії й Молдови був запрошений до Ватикану для наукового керівництва виставки «англ. Cucuteni-Trypillia: a great Civilization of Old Europe». Вершиною творчості академіка Ю. О. Шилова на 2015 р. стала монографія «англ. Ancient History of Aratta-Ukraine», перекладена в Англії й видана у США.

Засновник меморіального комплексу «Козацькі Могили» у м. Горішні Плавні на Полтавщині. Співзасновник (разом із О. С. Поліщуком та А. В. Гайдамакою) приватного музею «Аратта – Україна» у с. Трипілля під Києвом.

Був членом 6-ти недержавницьких академій України, США, – а також головою історичної секції Всеслов’янського Собору і членом Ради старійшин Українського козацтва (де присвоєно звання генерала).

Від жовтня 2009 Ю. О. Шилов – пенсіонер; працював над зібранням власних творів та над сценарієм художнього фільму про первинних, дохристиянських Спасителів.

У 2021-2025 р. – співзасновник і член Науково-дослідної лабораторії з вивчення і розроблення гуманітарних ідей академіка В. І. Вернадського (на громадських засадах) під егідою Комісії з наукової спадщини академіка В. І. Вернадського НАН України, на чолі з доктором педагогічних наук, професором А. П. Самодриним. За його редакцією видав книгу «Ноосферна теорія історії і проблеми сучасності» (2023).

Ю. О. Шилов протягом 1989-2025 рр. опублікував чимало наукових, науково-популярних, навчальних, публіцистичних і художніх книг – усього близько 45 видань. Співавтор і член редколегії 1-5-го томів колективної монографії лабораторії Вернадського «Ноосфера Вернадського, сучасна освіта і наука: під час випробувань і надалі» (2021-2025).

Засновник сайту в Фейцсбуці: Юрій Олексійович Шилов «Україна у контексті світової цивілізації». 

Талант Ю. О.  Шилова співмірний із масштабом постаті В. І. Вернадського, про що свідчать його геніальні наукові праці, в тому числі й видані у монографіях лабораторії Вернадського. Можна багато сказати про Юрія Олексійовича як великого вченого, громадянина і Людину, про такі якості його титанічної Особистості, як принциповість, патріотизм, енциклопедизм, щирість, відданість українській науці…

Подвижницька діяльність Ю. О. Шилова отримали високу оцінку  наукової громадськості світу і українського народу.

За ініціативою Польського Історичного товариства США, у м. Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської області встановлено прижиттєвий пам’ятний знак «Академіку Шилову Ю. О.» (2005) – підставою чого стала його книга «Джерела витоків української етнокультури»; її ж ілюстрації взято художником-монументалістом академіком В. М. Прусом за основу обеліску «Культура моєї Батьківщини за 20 тисячоліть», який встановлено (2006) у м. Дніпропетровську. До цього слід додати слова Генерального директора Національного історико-етнографічнго заповідника «Переяслав» (Київська обл.), Героя України М. І. Сікорського, сказані (у 2002 р.) про книгу її авторові: «Ви врятували честь нації!». Нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України «За вагомий особистий внесок у створенні духовних цінностей та високу професійну майстерність» (жовтень 2009). Присвоєне Почесне звання «Герой Козацького народу» (Україна, 18 липня 2018).

Серце Юрія Шилова після тривалої хвороби перестало битися на 76-у році життя 22 липня 2025 року. Смерть застала його за редагуванням своїх глав VІ-го тому щорічника «Ноосфера Вернадського, сучасна освіта і наука: під час випробувань і надалі», який члени лабораторії Вернадського почали готувати до 164-ої річниці від дня народження видатного українського вченого.

Глибоко сумуємо з приводу цієї непоправної втрати… Царствіє Небесне Юрію Олексійовичу! 

Світла пам’ять про нього залишиться у спогадах, ділах, книгах, долях його близьких, вихованців і колег. Його творча спадщина – грандіозна! Тож зробимо так, щоб пам’ять про нього стала вічною – злилася з творчістю найвидатніших діячів України та світу, з їхніми долями.

Ноосферні наукові, педагогічні та літературні здобутки видатного українця Юрія Шилова ще чекає висока оцінка і шана нащадків в Україні та світі.

Похований видатний українець 23 липня 2025 р. на кургані неподалік села Пустотине Макіївської сільської територіальної громади Ніжинського району на Чернігівщині. Глибоко сумуємо з приводу цієї непоправної втрати… 

Члени ГО «МАСОНК» та лабораторії Вернадського висловлюють щирі співчуття дружині й усій родині нашого друга, колеги і побратима Юрія Олексійовича Шилова.

Світла і вічна йому пам’ять…